Середньовічна Україна 1. День 1. Дністровський каньйон.

     Отож ми відправились в закинуте місто Червоногород, його руїни розташовані біля села Нирки Тернопільської області. Наша дорога проходила скрізь славне старовинне місто Галич, ми не змогли проїхати повз і не заїхати. Варто відзначити, якісь доріг просто жахлива, напевно такі старі, як саме місто)).

В центрі міста памятник молодому Данилу Галицькому

    Місто Галич дуже маленьке, на проти пам'ятника є пагорб на якому розташовані руїни замку. Правда ніяких знаків не було, і потрібно було питатись людей чи це саме той пагорб, після стверджувального кивка діда ми скарабкались на пагорб.

Галицький замок.

Замок закритий, але через вікно можна прогледіти що там ведуться якісь роботи.

З пагорба відкривається мальовничий вид на Галич

     Відверто кажучи більше години цьому древньому місці немає чого робити, і ми продовжили нашу дорогу до села Нирки. 

    Оскільки такого міста на карті, як Червоногод не існує. то в Ниркові потрібно питатись шлях в місцевих жителів. Село Нирки розташоване на на рівнині тоді, як закинуте місто у впадині. Під'їхавши з'їзду в каньйон ми побачили шлагбаум, далі починається заповідник і в'їзд платний 10 гривень за 3 кілометра ґрунтової дороги. Вирішили прогулятись на такій красі пішочом.

     Хвилин за 10 хвилин ходьби  ми побачили палац.

  Місто на території Червоногороду в перше було згадане в 1351 році. А з 1434 після приєднання Поділля до Польщі місто отримало статус королівського із старостою. За свою історію, місто було декілька раз зруйноване та відбудовувалось У 1820 замок був перебудований в палац, і під час першої світової замок отримав руйнування і більше його не відбудовували, надіюсь поки. Під час другої світової його ще добили і в квітні 2013 половина однієї з веж розвалилася.

     Фото замку в 1930. 

   Фото замку ближче.

І коло замка і ще залишились руїни церкви.

    Підійшовши ближче не можливо не почути гуркіт водоспаду.  Це Джуринський водоспад біля нього завжди багато туристів, але мені пощастило що зловити секунду коли нікого не було.

    Утворився водоспад внаслідок прориву річки Джурин через вузький кам'яний уступ. За легендами, водоспад був створений штучно турками під час облоги Червоноградського замку. Щоб здобути замок, турки перерубали кам'яний кряж і відвели сюди повноводу тоді річку, яка до цього робила кілька кілометрову петлю і огинала пагорб з замком. У такий спосіб турецькі війська звільнили собі шлях до замку. Однак прорив кам'яного уступу міг відбутися і без допомоги людини.

     Також цікаво що Червоноградський водоспад вважається найвищим рівнинним водоспадом країни, його висота 16 метрів, а ширина сягає 20. 

     Щоб попасти до замку потрібно пройти скрізь дитячий табір, на заборі пише що вхід заборонений, проте нас ніхто не питав. Першою ми побачили вже знайому церкву.

Біля неї волейбольне поле.

А замок розташований за воротами футбольного поля.

Вежа що розвалилась в квітні 2013 року, з середини.

Друга, ще ціла, вежа.

Вид на будинки дитячого табору з палацу.

    На впадині темніє швидше, ми стали вибиратись до машини. Через 30 хвилин ми були в машині, ми вирішили поїхати в найближчий готель, який розміщений в місті Заліщики... І вже в готелі взнали чим відоме місто, але це вже в наступому пості.

Середньовічна Україна 1. Превю

     Давно наслуханий про красиві Чернівці та Кам'янець-Подільський, я взяв тиждень відпустки в середині літа, і почав планувати подорож. Я із дівчиною запланував до Чернівців дістатись на потязі, з Чернівців на автобусі їхати до Хотина, а звідти до  Кам'янець-Подільського. Чим добиратись з  Кам'янець-Подільського планували визначитись вже на місці.
    Я вже взяв квитки на поїзд до Чернівців 45 гривень, і за день до подорожі мої батьки вирішили з нами їхати до Камянець-Подільського на батьківському автомобілі. До речі мені в касі вернули тільки 15 гривень з квитка. Оскільки змінився транпорт то ми змінили і наш маршрут, першого дня ми вирішили відвідати Дністровський каньйон, а конкретніше закинуте місто Червоногород, до якого важко дістатись не на машині. Наступного дня Камянець, далі мої батьки поїхали назад до дому, а ми в Хотин на автобусі і далі в Чернівці.
   Середньовічна Україна 1:

• Середньовічна Україна 1. Превю 
• Середньовічна Україна 1. День 1. Дністровський каньйон.
• Середньовічна Україна 1. День 2. Кам'янець-Подільський.
• Середньовічна Україна 1. Дні 3,4. Хотин і Чернівці.

Білорусь. Висновки.

   От і завершився мій опис про експедицію в Білорусь. Перший раз я планував подорож, і на моє здивування 95% від очікуваного плану ми виконали. Ми проїхали половину Білорусі, всю західну частину. На жаль не вийшло переглянути замок в місті Мир. За 10 днів подорожі на 2 персон я витратився на 750$, з них 260$ пішли на житло. Хоча якби не чемпіонат світу, я б зміг на житлі зекономити, як мінімум пів суми. Якби в мене була можливість щось поміняти, то я б зменшив кількість днів в Мінську, одного дня вистачає, решту часу ми нудились. В "маст сі" я б відніс Біловезьку пущу та Гродно. Іще я хочу окремо розказати про людей та ціни в Білорусі.

• Ціни

    Перед поїздкою ми очікували, що ціни будить дешевші за українські. Ми знали, що молочна та текстильна продукція буде суттєво якісніша та дешевша за українську. Якістю продукція справді трішки краща. Якщо в маслі відчутна якість, то з ціною ми не вгадали. В Білорусі масло коштувало 20 тоді як в Україні 15 гривень, хліб від 7, в нас від 5. Всі товари трішки дорожчі ніж в нас, проте і зарплати трішки більші, наскільки я зрозумів то середня зарплата 300$. Проте в них не має поняття мінімальна зарплата. Коли приїхали в Мінськ ми познайомились з жіночкою сама з України, проте живе у Білорусі. То на моє питання де легше жити, сказала з сумнівом що в Білорусі живуть гірше.
      Але існує один товар, який на 50% дешевший ніж в нас. Це - бензин. Якщо в нас він по 1.5$ то в них 1$. Звичайно завдячуючи російським знижкам, в Бресті деякі люди заробили серйозні суми на тому, що заправляли машину повний бак, їхали в Польщу, перекачували бензин і продавали. Але пізніше Олександр Григорович прикрив лавочку. А сам він пояснює різницю цін так:

            -В нас товари дорожчі, але зате паливо дорожче.

І ніхто з ним не сперечається.

• Люди

    Всі ми знаємо наскільки близькі Білорусь та Росія, тому звичайно ми очікували, що місцеві люди будуть вважати нас "бандерівцями" і розпитувати чи ми не їмо російських немовлят. Але все виявилось абсолютно навпаки, в мене залишилось таке враження, що Білоруси діляться на 2 типи. Перший які обожнюють росіян, і другий які їх люто ненавидять. При цьому в Україні ще рік назад таких діаметральних відношень я не помічав, в нас ставлення до росіян було пофігістичне. Це пояснюється тим, що весь бізнес в Білорусі підм'яли під себе російські олігархи.
     Ще один цікавий момент це білоруська мова, в Білорусі 2 офіційні мови: Білоруська та Російська. За офіційно статистикою на білоруській говорить 2% населення. Ми зустріли лише одного хлопця котрий говорив на білоруській. Він сам російськомовний і вивчив білоруську лише 2 роки назад, крім нього нас ще два рази просили спілкуватись на українській!!!. В мінську ми ходили в театр імені Яна Купали, де вистави на білоруській при високій ціні (200 гривень) і зал був повністю заповнений. В Білорусі деякі люди, які говорять на російській зізнавались що хотіли б одну державну Білоруську мову.  Ми чули критику що Лукашенко не знає білоруської, і через місяць після нашої подорожі, а саме 3 червня 2014 Лукашенко читав з листка виступав на білоруській, і я думаю це була справжня сенсація для білорусів. А ще коли ми говорили на українській в Білорусі нас добре розуміли)).
    Коли ми їхали в Білорусь ми очкували побачити совок. І ми його побачили, тільки в репресіях і залякуванні людей. В білорусі живуть звичайні люди, такі ж як ми. Але через диктатуру вони бояться мітингувати, КГБ прослуховує все і всіх, коли ми приїхали Лукашенко прийняв закон, за яким всі власники машин повинні додатково платити 100$ в рік. Оскільки мітингувати заборонено, було домовлено їздити по центру Мінська і сигналити на четвер. І знаєте що сталось? В середу парламент в середу ввів за це кримінальну відповідальність, вони зіграли на випередження. І вони це роблять завжди. Коли я міняв валюту в касі, старша жінка пішла міняти гроші без черги з криками, тому що вона міняє гроші держави.
        Ось такі в суперечливі враження від половини Білорусі, через деякий час я був би радий побувати тут іще раз. Побувати в інших 3 обласних центрах, Гомелі, Могилеві та Вітебську, відвідати стародавню столицю Білорусі місто Полоцьк, та знаменитий Пінськ.

Білорусь, Дні 9,10. Мінськ

   9 травня ми планували відвідати парад перемоги, але в зв'язку з чемпіонатом світу Лукашенко, напередодні, переніс парад на день незалежності. Замість військового параду відбувся мітинг марш комсомольців, ми з розчарування проспали його. Були вирішено вдень піти на колесо огляду а вечором попробувати купити квитки на матч Чехія - Словаччина під стадіоном.

Я в колесі огляду.

Вид на Мінськ з колеса огляду.

Вид на центрифугу.

Відправились на білоруському метро до Чижовка арени на якому проходив матч, на вході пише "Уваход" - вхід. 

Чемпіонат проходив на 2 стадіонах: 

1. Мінськ Арена. (15 000)
2. Чижовка Арена (10 000)

Підземні переходи коло стадіону мають такий класний стильний вид.

Вболівальники топають на хокей.

Чижовка Арена в своїй красі.

Деякі вболівальники під ним рубають міні хокей

А інші скуповуються атрибутикою в фаншопі.

   А тепер про найголовніше квитки, на відміну від нашого Євро де перекупники всюди продавали квитки. В Мінську ніхто і не заїкався. Біля території була ціла купа замаскованих в громадянське працівників КГБ, розчарований я. Адже гроші ще лишались на квиток ми підсіли до діда. Він почувши нашу українську мову спитав.

                               - Ви вже обідали?

                               - Так

                               - Точно, бо молодим людям потрібно їсти.

                               - Так, ми вже обідали.

                               - А ви звідки?

                               - Із Львова.

                               - Ага, і вже найшли де жити?

                               - Так.

                               - А в кого ви живете?

                               - В друга.

                               - А я живу не далеко звідси, можу вам показати свою квартиру.

                               - Ні, дід, дякуємо ми маємо де жити.

Оренда житла в Білорусі заборонена і за це можуть загребти. На проти Арени Чижовка, в супермаркеті є така вивіска.

Так ми і закінчили 9 травня.
    Наступний день, був нашим останнім днем в Білорусі. Після того як ми завезли торби в камеру схову, ми вирішили добрались до Мінськ Арени на міській електричці.
Ще одне фото "башт" з залізничного вокзалу.

Фото з квитком на фоні Мінськ Арени

Ми пройшли на стадіон за 20 хвилин, який ще і на чверть не був заповнений.

Ми були єдині з прапором України:

Під табло вітало вболівальників.

Поки фоткались команди вийшли на поле.

Німецька команда настроїлась на жарт)).

І почалася гра.

А ще хокей можна дивитись на екрані.

Відбулось вкидування.

Після якого за порушення правил покарали 2 хвилинним покаранням казахського гравця.

В другому періоді дуже гаряче стало коло німецьких воріт.

Казахам було через що хапатись за голову.

В когось вибили клюшку.

Тим часом білоруський фотограф, який явно балдіє від Лукашенка фотографував.

А от група підтримки, те що треба.

А з найвищих точки віпи споглядають хокей на окремих ложах.

Під кінець Казахстан відійшов в захист і Німеччина була близька до перемоги.

Основний час закінчився в нічию 1:1

Вболівальники в очікуванні серії булітів (пенальті).

До вирішального боліда підійшов німецький нападник.

І рахунок стає 2:1 перемога Німеччини.

Казахський воротар засмучений його чудова гра не врятувала його команду.

Після матчу, як завжди гімн переможця.

Нагородження найкращого гравця поєдинку.

Фото стадіону на прощання.

А ще навпроти фотографії фанатів.

В автобусі по дорозі до метро ще ми проїхали палац незалежності.

А сама станція метро стилізована під чемпіонат.

   На цьому закінчилась моя подорож по Білорусі, з Мінська до Львова я добрався прямим поїздом. який їде 18 годин і коштує 35 доларів.