Подорож в Молдову. Висновки.

    Від Молдови залишились трошки двоякі враження, втім такі ж враження були і після Білорусі. Проте не такі сильні, як від Білорусі. Мабуть тому що в Білорусі було проведено в 3 рази більше часу. На маю думку, молдовани явно недооцінюють свою країну. Так туристами Молдова не балувана, але подивитись є нащо. На жаль я не зміг відвідати Сороцьку фортецю, вона була на реконструкції, вона явно поступається в красі Хотину чи Кам'янець-Подільському, але  після руконструкції вона зможе дати фору багатьом пам'яткам. Під час прогулянки по Сороках була думка не йти до церкви Свіча, але така далека дорога коштувала того, вид на Україну просто казковий. 

      Багато чув про Старий Орхей, хоча фото мене не вражали все таки вирішили поїхати туди. Комплекс досить цікавий, проте найкласніший момент був в келії монаха. Що живе там як і в стародавні часи. Проте при, всій повазі, він явно не дотягує до Великого Американського Каньйону та інших кращих світових природних чудес. Як на мене в Україні є красивіше місце і називається воно Дністровський Каньйон. 

      Кишинів не є не знати яким красивим містом і явно поступається Львову чи Чернівцям, проте в ньому мені було на порядок цікавіше ніж у Вінниці. Ще в Молдові велика кількість населення говорить на молдовській, тому справді і вивіски на молдовській(латиниці) допомагають складати враження закордону І декілька слів про людей та ціни.

• Ціни

    Ціни приблизно одинакові як і в Україні, Шоколадка Світоч коштує 1$. В Молдові дуже дешевий виноград, кілограм такого куштував тоді від 6 гривень (0.35$), та вино. 

• Люди

    Люди, як і очікувалось дуже привітні. Хоча в Білорусі більш дружелюбні. З подорожі я зрозумів, що Молдова слабо інвестує в медіа. І молдовани більше віддають перевагу російським пропагандистичним каналам, що відображається на їх поглядах. Це пояснює комуністичні прапори в кишинівських таксі та таксита мудака в Сороках. Проте багато людей придержуються європейських цінностей, одна з них наша господарка в Кишиневі. Хоча сама вона етнічна росіянка, проте переживає за Україну та засуджує дії психа Путіна.

Подорож в Молдову. День 5. Cтарий Орхей.

   Проснувшись зранку ми побачили повітряну кульку, що літала на ранковим Кишинівом.

    Того дня ми запланували поїхати в Старий Орхей. Старий Орхей - це історико-архелогічний комплекс розміщений на річці Реут. На цьому місці за всю його історію було багато поселень, перше з них називалось Орхей згодом його перенесли і зараз за 20 км від комплексу розташоване місто Орхей. Із центральної автостанції відправляються маршрутки в села Бутучені та Требужани між якими і знаходиться Старий Орхей. Ми ледве не проїхали цей автовокзал, центральна автостанція не має якогось чіткого місця, автобуси просто стоять посеред базару.
       На цьому базарі ми попались на маленький розвід. В обмінниках курс обміну долара був 14.60, проте в одному місці він був 14.63. Але під час обміну нам розміняли долар по 14.063, на обміннику справді був ледь помітний 0. Добре що ми здали тільки 20$. Наступного дня курс в тому ж обміннику був 14.65 без 0 і на інтерес я поцікавився який курс в працівника, і мені сказали 14.65 проте сьогодні комісія 2%, якої вчора не було.
    До комплексу їхати біля години, де вийти краще спитати водія. Наш водій висадив нас біля турецьких бань села Бутучені. Показав шлях і домовився нас забрати біля села Требужани через 4 години.

    Розкопки турецьких бань.

село Требужени.

Скелясті пагорби з вибитими печерами в них.

Печери в середині.

В одній з них свічки-лампадки.

вид на село Требужени з печер.

річка Реут.

Маленький качиний рай.

Далі напевно якесь святе місце.

Місце для заслуженого рибалки.

Вид з моста на відвідані нами печери.

Пройшли ще хвилин 20 і обернулись.

Проте ще треба було йти до монастиря.

Далі піднялись на верх, до обеліску. Колись на його місці стояла гето-датська фортеця.

Успеньска церква по якій нишпорять японці, що прибули разом з нами в автобусі.

Продовжили шлях до скельного монастиря, і там перестріли монаха.

Який йшов в Успеньску церкву.

Хрест вирізьблений над скельним монастирем.

Дійшли до входу в монастир та дзвіницю над ним.

    Почекавши хвилин 20-25 монах вернувся і ми зайшли всередину. Японці про яких я згадував, цього не знали та пішли далі. Монах завжди сидить із відкритими дверима, деколи він може не надовго відійти, але завжди повертається і відкриває двері.

В середині келії.

Вид з балкончику в скелі.

Голуби потривожені нами.

Старий Орхей від зупинки села Бутучен.

З якої ми дочекались водія і поїхали назад у Кишинів.

Подорож в Молдову. День 4. Кишинів.

    Наступний день ми повністю провели в столиці Республіки в Кишиневі. Кишинів вперше згадується у 1436  році, проте він був всього лиш селом, і отримав статус міста тільки 1818 році. Це і пояснює чому вньому немає якихось видатних історичних пам'яток, та дуже скудна кількість історичних подій відбувались тут. Зараз у столиці Молдови проживає близько 800 тисяч людей, і місто за розмірами та швидкістю життя нагадувало мені Львів.

    В основному всі цікаві місця розміщеній на головній вулиці країни(проспекті Штефана Чел Маре). Якраз в той день до президента Молдови приїжджав Лукашенко, тому проїзд мали закривати.

    Цікавий будинок в центрі міста.

 
   Арка перемоги в серці Кишиніва, зведена в честь перемоги в Російсько-Турецькій війні, в центрі Бухареста стоїть така ж.

В середині арки майоріє молдовський стяг.

Зліва від арки розташований парламент республіки Молдова.

     За аркою дошка де кожен може написати про наболіле. Як видно Молдову болить і за Україну теж.

Справа розташована дзвіниця.

.
А за нею церква різдва хрестового.

Ще збоку розташований парк Штефана Чел Маре, з його пам'ятником.

     В історії Молдови він є найбільшою історичною постаттю. Штефан III приймав участь у 36 битвах, з яких він переможцем виходив 34 раза. За термін його правління Молдовське князівство було у двічі більше за теперішню республіку Молдова за рахунок українських та румунських земель. На всіх молдовських леях намальований тільки його портрет.

Вид на парламент та арку з парку імені Штефана Чел Маре.

     Далі ми було вирішено піти на вокзал і купити квитки в Одесу. Подорозі ми ще побачили цікавий музей історії Молдови.

Готель Кишенів.

Якийсь радянський адміністративний будинок.

І нарешті через 20 хвилин ходьби, ми побачили сам Вокзал.

      Але квитки ми не купили, для їхньої купівлі необхідний паспорт. Проте взнали що квитки завжди є і їх можна купити в день від'їзду. 

     Це все про сам Кишинів, вечером ми зібрались скуштувати молдовську кухню у найближче до нас кафе "La Placinte". Мережа кафе La Placinte - це аналог української пузатої хати, тільки з молдовською кухнею. Фото інтер'єру кафе.

     Ми замовили 2 мамалиги з куркою(70 гривень) та м'ясом (75 гривень). Мамалига - це каша з вареного в окропі кукурудзяного борошна. Сам смак мамалиги не дуже смачний, тому її і їдять з добавками м'яса, овечої бринзи, сметанки то що. У давні часи мамалигу їли бідняки і вона було свого роду хлібом.

    Повечерявши в кафе, ми замовили 2 плацинди (картопля та капуста) з собою, і в кафе купили бутилочку червоного сухого вина. Плацинда -  виріб із листкового тіста (переважно прісного), що має плескату форму, з начинкою із сиру, гарбуза тощо.

Мій шлунок закохався в молдовську кухню. Всім рекомендую.