Зранку проснувшись і попрощавшись з Дмитром, ми рушили до автовокзалу. Я разом з дівчиною продовжував шлях в Гродно, а моя мама збиралась на автобус в Червоноград додому. Вона побачила відкритий автобус Брест-Львів і зайшла в нього, водієм автобуса був українець. Водій попросив мою маму вийти, бо це ще не був час посадки і по цілому вокзалі були розміщені камери, тому він міг мати проблеми.
Дорога до Гродно займає коло п'яти годин і коштує 90 гривень, траса Брест - Гродно не є головною, проте досить хорошої якості, як і всі білоруські дороги. Гродно беззаперечний лідер багатьох рейтингів найцікавіших для туристів міст Білорусі. Гродно це таке ж серце для Білорусі, як Львів для України або Краків для Польщі. І місто дійсно виправдовує ці компліменти.
Але про все по порядку приїхавши на автовокзал, я відразу помітив такий диво прилад
Найбільше мене вразило навіть не його присутність, а те що він робочий і показує правильний розклад. Цей девайс набір табличок на, котрі кріпляться паперові назви міст та розклад автобусів, а в користувача є набір кнопок за допомогою яких він листає сторінки з розкладом.
Зідзвонившись з Вадимом, моїм новим хостом з couchsurfing, я вирушив центр міста де ми домовлялись зустрітись. Від автовокзалу до центру не дуже далеко і через 10 хвилин ми з ними зустрілись. Вадим, його дружина і маленька дитина якраз збирались їхати до дому, і ми раді, що не доведеться цілий день ходити з торбами поїхали з ними. По дорозі до дому, я як завжди почав розпитувати що вони думати про окупацію Криму, і просвічувати їх. І тут мені його дружина видала, що вона б з радістю поїхала віддихати в Крим і захищати російську окупацію. Далі вияснилось, що вони не білоруси а росіяни і живуть в Білорусі півроку. Таможний союз скопіював схему вільної зони з ЄС, тобто якщо ти громадянин Білорусі то тобі непотрібно жодних дозволів щоб жити чи працювати в Росії і Казахстані і навпаки. Насправді, вони були якісь мутні, на питання чого живуть в Гродно морозили що місто ближче до ЄС хоча шенгенської візи не мають.
За їхніми словами вони знімали 2 кімнатну за 300$, хоча наше ліжко це був один диван на підлозі. Хоча ми і цьому вдячні), Ми домовились того дня відпочити від поїздки, а наступного Вадим та його сім'я проведе нам екскурсію їх містом. Тому першого дня ми обмежились походом в магазин та купівлею квитків в драматичний театр. Вистава американського автора на російській мові "Наш город", вияснилось що в Гродно жителі не дуже люблять театр. Адже в неділю в центральному театрі міста було викуплено тільки 5% квитків, ми взяли найдешевші за 35 гривень.
Після сніданку 2 дня в Гродно, наші хости показували нам місто. Загалом ми рухались цією туристичною картою Гродно. Почали наш рух від костела Єзуїтів святого Франциска Ксаверія або як називають фарний костел (1783).
Він ж в середині
З боку костелу розташований такий цікавий будиночок.
Далі була пожежна башта, з малюнком на якому з самого краю зліва схована Мона Ліза.
А ось і сама Борисоглібська церква або Церква святих Бориса і Гліба.
Шикарний вид на річку Неман з церкви.
Неподалік камінь князю, який захищав Гродно в XII столітті.
В парку між церквою та синагогою, ми побачили диких качок, які ходять по парку і майже ручні. При цьому ніхто їх не рухає.
Однією із не типових цікавинок Гродно є Єврейська синагога. З 1921 по 1939 70% населення Гродно були Євреїв. Більшість з них було вбито або вивезено в констабора, після II світової вони не вернулись в Гродно чи точніше їм не дозволили вернутись. Синагога не працює з 1939, з 1991 передана Єврейській громаді.
Далі ми пішли у драм театр.
Навпроти якого костел набуття святого Хреста та монастир бернардинців.
Танк в центрі міста та монастир францисків.
Ми рушили до нового замку (1734 - 1751), який в СРСР кастомізували в радянський стайл.
Біля замку платна стрільба з луку
Гродненська жіноча гімназія
В центрі ми найшли кафе, де подають піцу по-білоруски з деруном 80 грн.
No comments:
Post a Comment