Шляхом до Молдови ми вирішили зупинитись у Вінниці. Нічних поїздів до Вінниці зі Львова нема тому довелось їхати днем. Ми взяли квитки на московський поїзд і після 6ти годинної подорожі в 6тій вечора прибули в це місто.
Відразу ж поїхали селитися в квартиру. Щоб знайти квартиру я використав Slando OLX, Ціна здавалась не поганою - 200 гривень і розташування близько до центру. Хазяйка залишила ключі, попросила зачекати її 30 хвилин. В підсумку ми її прочекали майже 3 години. Коли вона прийшла на вулиці вже йшов дощ, тому ми нікуди вже не вийшли, і загалі квартира була досить стрьомна і не коштувала навіть і 200 гривень, тому ми залишились на 1 ніч замість запланованих 2. І наступну ніч ночували в чистому готелі за 250 гривень.
Другого дня зранку, ми поїхали до ставки Гітлера. З привокзальної площі туди їдуть маршрутки, ставка Гітлера знаходиться біля села Стрижавка (5 кілометрів за Вінницею). Проте не всі маршрутки в Стрижавку їдуть повз ставку Вервольф, тому краще питатись людей як дістатись до ставки Гітлера. Від зупинки ще потрібно на 1,5 кілометра повернути на право і пройти другорядній дорозі. Місце трохи безлюдне. Людей, які підкажуть шлях може й не бути, збоку також розташований музей 2 світової.
Відразу ж поїхали селитися в квартиру. Щоб знайти квартиру я використав Slando OLX, Ціна здавалась не поганою - 200 гривень і розташування близько до центру. Хазяйка залишила ключі, попросила зачекати її 30 хвилин. В підсумку ми її прочекали майже 3 години. Коли вона прийшла на вулиці вже йшов дощ, тому ми нікуди вже не вийшли, і загалі квартира була досить стрьомна і не коштувала навіть і 200 гривень, тому ми залишились на 1 ніч замість запланованих 2. І наступну ніч ночували в чистому готелі за 250 гривень.
Другого дня зранку, ми поїхали до ставки Гітлера. З привокзальної площі туди їдуть маршрутки, ставка Гітлера знаходиться біля села Стрижавка (5 кілометрів за Вінницею). Проте не всі маршрутки в Стрижавку їдуть повз ставку Вервольф, тому краще питатись людей як дістатись до ставки Гітлера. Від зупинки ще потрібно на 1,5 кілометра повернути на право і пройти другорядній дорозі. Місце трохи безлюдне. Людей, які підкажуть шлях може й не бути, збоку також розташований музей 2 світової.
Вхід в музей та його охоронці.
Інфа про ставку.
При вході в ставку можна купити за 10 гривень брошуру в якій буде карта і опис історії бункера. В принципі усі розбомблені бункери виглядають однаково і без карти їх не розрізниш.
Хіба що виділяється басейн Фюрера.
В кінці ми погодували друзів.
Дуже смішно вони бавились.
Далі ми вернулись до Вінниці та пішли гуляти по центру міста. Незважаючи на обласний статус місто виглядає досить провінціально, і суржик місцевий жителів посилює це відчуття. Тут туристичних пам'яток раз, два і все. От Вінницька обласна адміністрація.
Центральна площа та майданівська "йолка" на ній.
Центральний парк культури і голубий трамвайчик.
Напроти ЦУМу напис я люблю Вінницю.
Головна фішка міста водонапірна башта, з 3D малюнком перед нею.
Ще в місті є фонтан Рошен, але його включають тільки по неділях. Тому шоу ми пропустили через власницю квартири. Наступного дня нас чекала подорож з кінцевим пунктом в Кишиневі.
Інфа про ставку.
При вході в ставку можна купити за 10 гривень брошуру в якій буде карта і опис історії бункера. В принципі усі розбомблені бункери виглядають однаково і без карти їх не розрізниш.
Хіба що виділяється басейн Фюрера.
В кінці ми погодували друзів.
Далі ми вернулись до Вінниці та пішли гуляти по центру міста. Незважаючи на обласний статус місто виглядає досить провінціально, і суржик місцевий жителів посилює це відчуття. Тут туристичних пам'яток раз, два і все. От Вінницька обласна адміністрація.
Центральна площа та майданівська "йолка" на ній.
Центральний парк культури і голубий трамвайчик.
Напроти ЦУМу напис я люблю Вінницю.
Головна фішка міста водонапірна башта, з 3D малюнком перед нею.
Ще в місті є фонтан Рошен, але його включають тільки по неділях. Тому шоу ми пропустили через власницю квартири. Наступного дня нас чекала подорож з кінцевим пунктом в Кишиневі.
No comments:
Post a Comment