Наступний день ми повністю провели в столиці Республіки в Кишиневі. Кишинів вперше згадується у 1436 році, проте він був всього лиш селом, і отримав статус міста тільки 1818 році. Це і пояснює чому вньому немає якихось видатних історичних пам'яток, та дуже скудна кількість історичних подій відбувались тут. Зараз у столиці Молдови проживає близько 800 тисяч людей, і місто за розмірами та швидкістю життя нагадувало мені Львів.
В основному всі цікаві місця розміщеній на головній вулиці країни(проспекті Штефана Чел Маре). Якраз в той день до президента Молдови приїжджав Лукашенко, тому проїзд мали закривати.
Цікавий будинок в центрі міста.
Арка перемоги в серці Кишиніва, зведена в честь перемоги в Російсько-Турецькій війні, в центрі Бухареста стоїть така ж.
В середині арки майоріє молдовський стяг.
Зліва від арки розташований парламент республіки Молдова.
За аркою дошка де кожен може написати про наболіле. Як видно Молдову болить і за Україну теж.
Справа розташована дзвіниця.
А за нею церква різдва хрестового.
Ще збоку розташований парк Штефана Чел Маре, з його пам'ятником.
В історії Молдови він є найбільшою історичною постаттю. Штефан III приймав участь у 36 битвах, з яких він переможцем виходив 34 раза. За термін його правління Молдовське князівство було у двічі більше за теперішню республіку Молдова за рахунок українських та румунських земель. На всіх молдовських леях намальований тільки його портрет.
Вид на парламент та арку з парку імені Штефана Чел Маре.
Далі ми було вирішено піти на вокзал і купити квитки в Одесу. Подорозі ми ще побачили цікавий музей історії Молдови.
Готель Кишенів.
Якийсь радянський адміністративний будинок.
І нарешті через 20 хвилин ходьби, ми побачили сам Вокзал.
Але квитки ми не купили, для їхньої купівлі необхідний паспорт. Проте взнали що квитки завжди є і їх можна купити в день від'їзду.
Це все про сам Кишинів, вечером ми зібрались скуштувати молдовську кухню у найближче до нас кафе "La Placinte". Мережа кафе La Placinte - це аналог української пузатої хати, тільки з молдовською кухнею. Фото інтер'єру кафе.
Ми замовили 2 мамалиги з куркою(70 гривень) та м'ясом (75 гривень). Мамалига - це каша з вареного в окропі кукурудзяного борошна. Сам смак мамалиги не дуже смачний, тому її і їдять з добавками м'яса, овечої бринзи, сметанки то що. У давні часи мамалигу їли бідняки і вона було свого роду хлібом.
Повечерявши в кафе, ми замовили 2 плацинди (картопля та капуста) з собою, і в кафе купили бутилочку червоного сухого вина. Плацинда - виріб із листкового тіста (переважно прісного), що має плескату форму, з начинкою із сиру, гарбуза тощо.
Мій шлунок закохався в молдовську кухню. Всім рекомендую.
No comments:
Post a Comment